Швидка навігація
Сказ - це захворювання, викликане рабівірусом. У 100% випадків – смертельне.
Вірус передається через укус інфікованою твариною або ослинення нею пошкодженої шкіри чи слизових оболонок людини. Захворюванню можна запобігти, якщо людина, яку вкусила чи ослинила невакцинована/невідома/дика тварина, негайно звернеться по допомогу до лікаря. Якщо людина не звертається за медичною допомогою вчасно і розвивається сказ, допомогти захворілому неможливо.
Перші симптоми сказу можуть з’явитися через декілька днів (зазвичай 18-60 днів, але це залежить від місця укусу: іноді симптоми виникають більш, ніж через рік після укусу). Перші симптоми – поколювання, свербіння у місці укусу. Також можуть виникати симптоми, що нагадують грип, – лихоманка, головний біль, м’язові болі, втрата апетиту, нудота і втома.
Через кілька днів розвиваються неврологічні симптоми:
Інфіковані тварини мають вірус у своїй слині. Зараження сказом відбувається при потраплянні на пошкоджену шкіру або слизові оболонки зараженої слини, спинномозкової рідини або частинок мозку хворої тварини. Вірус потрапляє в організм через пошкоджену шкіру чи слизові оболонки та проходить через нерви в мозок. Там він розмножується і викликає запалення та пошкодження.
Природними осередками сказу є дикі хижі тварини. В Україні це лисиці, вовки, єнотоподібні собаки.
Однак важливо розуміти, що на сказ можуть хворіти всі ссавці включно з домашніми собаками та котами, а також кіньми, козами, коровами, вівцями, їжаками тощо. Також треба пам’ятати, що на сказ можуть хворіти й гризуни, зокрема щури та білки. Дуже небезпечними в плані ризику зараження сказом вважаються кажани.
Вакцинація домашніх тварин у США зменшила практично до нуля передачу сказу від них до людей.
Вірус поширюється через укуси інфікованої тварини, якщо слина (або спинномозкова рідина чи частинки мозку) хворої тварини потрапляє на слизові оболонки (зокрема, в очі, ніс, рот) або відкриту рану ( чи навіть подряпину) людини. Теоретично можливе зараження здорової людини від хворої через слину та інші рідини й тканини організму, проте такі випадки наразі не задокументовано.
Нема можливості дізнатися одразу, чи є у тварини сказ. Якщо людину вкусила/ослинила тварина, ми вважаємо її потенційно хворою. Тому не потрібно чекати на результати обстеження тварини – екстрену профілактику потрібно розпочати негайно. Лабораторні тести можуть виявити інфекцію, але вони будуть позитивними у період захворювання, коли вже буде надто пізно для лікування. Якщо тварину впіймають, можна обстежити її мозок на наявність вірусу, однак для цього її потрібно приспати. Якщо це домашній улюбленець, наприклад, Ваш собака або кіт, рекомендовано інформувати відповідні служби, аби ті спостерігали за твариною протягом 10 днів (за цей час буде зрозуміло, чи хвора тварина, і це має підтвердити ветеринар). Впродовж усього цього часу (виловлювання тварини, обстеження її мозку чи 10-денне спостереження), заходи з екстреної профілактики сказу не припиняються!
Ефективного лікування хвороби не існує! Ось чому лікарі орієнтуються на профілактику і намагаються зупинити розвиток хвороби одразу після укусу/ослинення пошкодженої шкіри чи слизових оболонок. Кожен, кого вкусила або ослинила тварина, повинен негайно отримати медичну допомогу. Лікарі якнайшвидше вводять вакцину проти сказу (Індираб, Верораб, Рабівакс-С чи Рабіпур; після вакцинації можна вживати алкоголь та вести звичайний спосіб життя). Схема вакцинації: 0-3-7-14-28 днів (0 – введення першої дози). Протипоказів до екстреної вакцинації проти сказу нема! Вчасне введення вакцини надзвичайно важливе, адже лікування сказу не існує.
В наступних випадках окрім вакцини вводиться також антирабічний імуноглобулін, що забезпечує захист відразу, до того, як запрацює вакцина:
Важливо: антирабічний імуноглобулін не вводиться без антирабічної вакцини! Введення імуноглобуліну повинно проводитися якомога раніше, але не пізніше 7 днів з моменту введення першої дози вакцини. Введення імуноглобуліну проводиться в стаціонарі. Імуноглобулін вводиться в краї рани та навколо рани. Якщо неможливо ввести повну дозу імуноглобуліну навколо рани, залишок препарату вводиться внутрішньом’язово, але в іншу ділянку від вакцини (наприклад, у стегно).